Проста дівчина двадцяти двох років від народження жила з дідом і бабою в глухій тайзі. Дідусь і бабуся все життя переховувалися від чужих очей, оскільки вони разом втекли з табору, в якому дід був конвоїром, а бабуся - ув'язненою. Так і прожили вони до старості душа в душу, а спілкувалися тільки з місцевим єгерем, який був сполучною ланкою між ними і великим світом.

Єфросинія спокійно жила в лісі, але одного разу в цій глухій тайзі з'явилися чужі. Один з геологів випадково підглянув за дівчиною, яка купалась і закохався в неї з першого погляду. Так в життя Єфросинії увірвалася цивілізація, яка закрутила її в своєму вихорі. Дівчина дізнається таємницю свого походження, буде любити і страждати, робити помилки і виправляти їх, але в душі завжди залишиться простою доброю мешканкою глухої тайги.