Рецензія на Право на «ліво»

( Голосів )

Право на «ліво» / Les infidèles

Почну з того, що трейлер фільму нахабно бреше нам. Вклавшись буквально у дві хвилини і показавши найсмішніші моменти цієї картини, він осторонь підсміюється над нами і святкує свою перемогу. У нього лихо вийшло пустити пил в очі, уявити свою картину в іншому світлі, а далі вже було справою техніки, адже наживка вже кинута, залишається чекати першої покльовки і, на мій жаль, я був спійманий як молодий карась, який нічому ще не навчений.
Судячи з яскравого ролику та веселого синопсису, я очікував побачити інший варіант розвитку подій. Куди поділись обіцяні п'янки, гулянки і нічні пригоди в далі від дружин, цих вірних і нерозлучних друзів; до кінця фільму вже занадто нерозлучних, кудись не в той степ їх понесло, але не буду псувати весь кайф, самі побачите.

Всі історії пов'язані безпосередньо з головними героями показані на рідкість банально і нудно, хоча на тему подружньої зради, можна було придумати куди більш цікавіше, благо і місце гарне й атмосфера романтична. Герої повністю застрягли в одноманітності, зачуханні своїми дружинами вони так і не зрозуміли, чого вони власне хочуть, а глядач уже почав по-тихеньку виходити із залу.

Щодо акторів, тут теж не все гладко. Жан Дюжарден намагався бути смішним, і у нього моментами це виходило, але тільки моментами. Його друг по фільму Жиль Леллуш, теж намагався не відставати, зі шкіри вистрибував, намагаючись всім догодити.

Підсумок, Право на «ліво» не виправдав моїх сподівань, все ж сама реклама фільму була куди вдалішою, ніж саме творіння. Нудно, не смішно, місцями можна запросто почати позіхати і з нетерпінням чекати наближення фінальних титрів...